І09.Середньовічний живопис. Книжкова мініатюра.
===
Середньовічний живопис
В епоху середньовіччя живопис став одним з
найголовніших видів мистецтв. Зміни в житті суспільства
й нові технічні приймання дали художникам можливість
створювати реалістичні, пронизані глибоким гуманізмом
добутку, яким було призначено зробити справжню
революцію в західноєвропейському мистецтві.
На заході романської епохи живопису приділялася
другорядна роль малярства. Але із приходом XIII
сторіччя почався стрімкий розвиток європейської
цивілізації, що відкрило перед художниками нові
перспективи. Палаци й замки вищої знаті прикрашалися з
небаченим раніше пишнотою, бурхливо розросталися
Париж, Прага, Лондон, міста Італії й Фландрії. Усі нових
полотен - спочатку лише на релігійні сюжети - жадали не
тільки аристократи й служителі церкви, але й заможні
городяни. З поширенням грамотності зростав і попит на
літературу світського змісту. Кращі зразки книжкового
мистецтва, багато оформлені мініатюрами, призначали
для королів і князів і створювалися не тільки в
монастирях, але й професійними художниками, що мали
власні майстерні. Незважаючи на досить низьке суспільне
становище при житті, імена багатьох художників і їх
біографії стали надбанням історії.
Нові можливості
Новому відношенню до живопису сприяв і цілий ряд
релігійних нововведень. На початку XIII століття церковні
вівтарі прикрасив запрестольний образ, на тлі якого
велися богослужіння. Він нерідко складався із двох
(диптих), трьох (триптих) і більш стулок, але описував
єдину групу персонажів або сцену. Особливою
популярністю користувалося зображення донатора
(особи, що оплатила виготовлення вівтарного образа его
церкви, що й пожертвувала), якого його святий заступник
представляє Мадонні. Ставлячи перед художником
складні творчі завдання, вівтарний образ у той же час
відкривав нові широкі можливості для самовираження
при оформленні вівтарного простору, якому належало
стати предметом головної уваги й релігійних почуттів
пастви.
Настав і розквіт настінного живопису - почасти в
результаті посилення заснованого св. Франциском
Ассизским ордена францисканців, для якого будувалася
все більша кількість церков. Найбільш підходящим
способом їх прикраси виявився живопис, тому що
створення мозаїки або вимагало багато часу, або
вважалося недозволенною розкішшю для ордена, що
сповідував бідність і смиренність
Сильний вплив на подальшу долю живопису виявило
життя й діяльність самого св. Франциска Ассизского
(1182-1226). Щира любов святого до миру живої природи
допомогла його сучасникам усвідомити красу земного
буття, і з XIII століття в середньовічному живописі
домінував новий погляд на мир. Відтепер художники, не
відмовляючись від релігійної тематики, з явним
задоволенням зображували матеріальний світ і творили в
новій реалістичній і гуманістичній манері
Поклоніння глибоке людяному образу Мадонни також
виявив потужний гуманістичний вплив на релігію, а через
неї й на мистецтво, де ці сюжети постійно
використовувалися.
=
До кінця XIV століття живописці, що працювали при
дворах європейських владик, створили більш-менш
єдиний стиль живопису, який часто називають
міжнародною готикою. Відбиваючи витончену, далеку від
реального життя атмосферу придворного побуту, їх
добутки відрізнялися скоріше вишуканістю й
витонченістю, ніж внутрішньою силою. Персонажам
надавалися витончені пози, і хоча перспектива найчастіше
позначалася лише натяком, дрібні деталі антуражу
виписувалися з ювелірною точністю.
Усі ці риси з особливою яскравістю проявлялися в
прикрашених мініатюрами манускриптах, виготовлених
на замовлення можновладних сімейств. Найвідомішими
майстрами цього жанру були Поль Лимбург і двоє його
братів, які, проробивши всього 16 років (1400-16),
раптово зникли з історичної сцени. Їхнім заступником і
замовником був видатний колекціонер і цінитель творів
мистецтва тієї епохи герцог Жан Беррийский, молодший
брат французького короля Карла V. Його ім'я прославила
книга, що вошедшая в історію за назвою "Чудовий
часослов герцога Беррийского". "Часослов" зобов'язаний
своєю славою чудовим мініатюрам, створеним для нього
братами Лимбургами. Даний добуток, що став справжнім
вінцем їх творчості, залишилося в 1416 г. незавершеним,
але до нас дійшли 12 знаменитих мініатюр на тему пір
року. На них зображені сцени сівби, жнива або
полювання, присвячені до того або іншому сезону
===
Середньовічний живопис
В епоху середньовіччя живопис став одним з
найголовніших видів мистецтв. Зміни в житті суспільства
й нові технічні приймання дали художникам можливість
створювати реалістичні, пронизані глибоким гуманізмом
добутку, яким було призначено зробити справжню
революцію в західноєвропейському мистецтві.
На заході романської епохи живопису приділялася
другорядна роль малярства. Але із приходом XIII
сторіччя почався стрімкий розвиток європейської
цивілізації, що відкрило перед художниками нові
перспективи. Палаци й замки вищої знаті прикрашалися з
небаченим раніше пишнотою, бурхливо розросталися
Париж, Прага, Лондон, міста Італії й Фландрії. Усі нових
полотен - спочатку лише на релігійні сюжети - жадали не
тільки аристократи й служителі церкви, але й заможні
городяни. З поширенням грамотності зростав і попит на
літературу світського змісту. Кращі зразки книжкового
мистецтва, багато оформлені мініатюрами, призначали
для королів і князів і створювалися не тільки в
монастирях, але й професійними художниками, що мали
власні майстерні. Незважаючи на досить низьке суспільне
становище при житті, імена багатьох художників і їх
біографії стали надбанням історії.
Нові можливості
Новому відношенню до живопису сприяв і цілий ряд
релігійних нововведень. На початку XIII століття церковні
вівтарі прикрасив запрестольний образ, на тлі якого
велися богослужіння. Він нерідко складався із двох
(диптих), трьох (триптих) і більш стулок, але описував
єдину групу персонажів або сцену. Особливою
популярністю користувалося зображення донатора
(особи, що оплатила виготовлення вівтарного образа его
церкви, що й пожертвувала), якого його святий заступник
представляє Мадонні. Ставлячи перед художником
складні творчі завдання, вівтарний образ у той же час
відкривав нові широкі можливості для самовираження
при оформленні вівтарного простору, якому належало
стати предметом головної уваги й релігійних почуттів
пастви.
Настав і розквіт настінного живопису - почасти в
результаті посилення заснованого св. Франциском
Ассизским ордена францисканців, для якого будувалася
все більша кількість церков. Найбільш підходящим
способом їх прикраси виявився живопис, тому що
створення мозаїки або вимагало багато часу, або
вважалося недозволенною розкішшю для ордена, що
сповідував бідність і смиренність
Сильний вплив на подальшу долю живопису виявило
життя й діяльність самого св. Франциска Ассизского
(1182-1226). Щира любов святого до миру живої природи
допомогла його сучасникам усвідомити красу земного
буття, і з XIII століття в середньовічному живописі
домінував новий погляд на мир. Відтепер художники, не
відмовляючись від релігійної тематики, з явним
задоволенням зображували матеріальний світ і творили в
новій реалістичній і гуманістичній манері
Поклоніння глибоке людяному образу Мадонни також
виявив потужний гуманістичний вплив на релігію, а через
неї й на мистецтво, де ці сюжети постійно
використовувалися.
=
До кінця XIV століття живописці, що працювали при
дворах європейських владик, створили більш-менш
єдиний стиль живопису, який часто називають
міжнародною готикою. Відбиваючи витончену, далеку від
реального життя атмосферу придворного побуту, їх
добутки відрізнялися скоріше вишуканістю й
витонченістю, ніж внутрішньою силою. Персонажам
надавалися витончені пози, і хоча перспектива найчастіше
позначалася лише натяком, дрібні деталі антуражу
виписувалися з ювелірною точністю.
Усі ці риси з особливою яскравістю проявлялися в
прикрашених мініатюрами манускриптах, виготовлених
на замовлення можновладних сімейств. Найвідомішими
майстрами цього жанру були Поль Лимбург і двоє його
братів, які, проробивши всього 16 років (1400-16),
раптово зникли з історичної сцени. Їхнім заступником і
замовником був видатний колекціонер і цінитель творів
мистецтва тієї епохи герцог Жан Беррийский, молодший
брат французького короля Карла V. Його ім'я прославила
книга, що вошедшая в історію за назвою "Чудовий
часослов герцога Беррийского". "Часослов" зобов'язаний
своєю славою чудовим мініатюрам, створеним для нього
братами Лимбургами. Даний добуток, що став справжнім
вінцем їх творчості, залишилося в 1416 г. незавершеним,
але до нас дійшли 12 знаменитих мініатюр на тему пір
року. На них зображені сцени сівби, жнива або
полювання, присвячені до того або іншому сезону