61.Відносини власності, королівська і судова влада у 

лангобардів за едиктом Ротарі.
===
У 643 р. був виданий перший лангобардський звід законів

– Едикт короля Ротарі (“Лангобардська правда”). Як

свідчить аналіз цього документу, на середину VII ст.

більшість лангобардів були вільними і повноправними

людьми. Вони були власниками землі і будинків в містах,

мали сервів (рабів), напіввільних альдіїв та римських

колонів. Зароджувалися майбутні феодальні інститути –

прекарій, бенефіцій. За лібеллярним договором вільний

лангобард міг одержати ділянку землі від крупного

землевласника на певний термін, потім – у спадкове

утримання – в результаті він потрапляв у поземельну

залежність. Біля свого патрона, як правило, залишалися й

відпущені на волю раби. Не зважаючи на те, що

лангобарди становили лише 4 % населення Італії, вони

склали еліту суспільства, зайняли ключові пости в

державі. Римляни в часи Ротарі не приймалися у військо,

а в Едикті Ротарі вони взагалі не згадувалися. Аналіз

законів VIII ст. свідчить, що залишалося в силі й римське

право. А статус римлян, очевидно, до цього часу

регулювався ним або окремими законами. З VIII ст. вільні

римляни стають повноправними громадянами,

приймаються у військо. Римські крупні і середні

землевласники сплачували лангобардській державі

третину своїх доходів. Чим далі, тим в більшій мірі

починають наслідувати колишні римські взірці і

податкова, і грошова системи Лангобардського

королівства, і система управління, особливо,

королівських земель.