17.Правління імператора Юстиніана у Візантії.
Візантія за Юстиніана І Великого

За роки правління Юстиніана І (527-565) Візантійська імперія досягла вершини могутності. Цей імператор намагався повернути минулу славу Візантії та відновити Римську імперію в колишніх межах.

За наказом імператора Юстиніана І в 528-534 pp. було укладено зібрання законів «Звід громадянського права», в якому поєдналися давні римські правові норми і духовні цінності християнства. «Звід» проголошував рівність усіх громадян перед законом. Хоча рабство не скасовувалось («усі люди поділяються на вільних і рабів»), але заборонялося вбивати рабів, і вони отримали змогу звільнитися. Закони Юстиніана зрівнювали у правах чоловіка і жінку, забороняли розлучення, засуджене християнською церквою. У «Зводі» проголошувалась ідея необмеженої та абсолютної влади імператора: «воля імператора—джерело законів». Було закріплено право недоторканності приватної власності, необхідне для розвитку торгівлі та господарства.

Реформи, розпочаті Юстиніаном, вимагали значних коштів. Зростання податків, зловживання і хабарництво імператорських чиновників спричинилися у 532 р. у Константинополі до повстання. Вісім днів панували повстанці у місті, аж поки Юстиніан за порадою дружини Феодори не підкупив вождів повстання, зібрав величезні загони вар-варів-найманців, які у вирішальну хвилину напали на повстанців і влаштували страшну різанину, перебивши близько 35 тис. людей.

Придушивши повстання, Юстиніан приступив до реалізації головної мети свого життя—відновлення Римської імперії у колишніх кордонах. Реалізації його задумів сприяло те, що варварські королівства на Заході переживали в той час глибоку кризу: майнове розшарування, поглиблення протиріч між знаттю та простими воїнами тощо.

У 534 р. візантійська армія на чолі з видатним полководцем Велизарієм розгромила вандалів і захопила столицю Вандальського королівства Карфаген. Незабаром уся Північна Африка опинилася під владою Юстиніана. Далі армія Велизарія, захопивши о. Сицилія, вдерлася в Італію. Значну роль відіграла підтримка візантійців християнською церквою і населенням Італії. У 536 р. армія Велизарія без бою вступила в Рим, а через три роки візантійці захопили столицю варварів — Равенну. Здавалося, що Юстиніан майже досяг заповітної мети, але тут на Візантію, скориставшись перебуванням війська в Італії, почали нападати слов'яни і перси. Імператор відкликав Велизарія і послав його з армією на захист східних кордонів. Полководець впорався і з цим завданням. До завоювання земель на Заході Юстиніан повернувся лише 552 р. І хоча відновити межі Римської імперії часів імператора Константина не зумів, проте збільшив територію своєї держави майже вдвічі.
===
Правління Юстиніана І

Найвищого розквіту в ранній період своєї історії Візантія досягла за правління імператора Юстиніана І (527-565), який народився в сім'ї бідного македонського селянина. У житті Юстиніана велике значення мав його дядько по матері Юстин, малоосвічений селянин, який пройшов шлях від простого солдата до імператора. Завдяки дядькові Юстиніан підлітком потрапив до Константинополя, отримав добру освіту, а в 45-річному віці став імператором.


Юстиніан був невисокого зросту, білолиций, приємної зовнішності. У його характері поєднувалися найсуперечливіші риси: прямота й доброта межували з підступністю й обманом, щедрість — із жадібністю, рішучість — із боягузтвом. Юстиніан, наприклад, був байдужим до розкоші, але втрачав чималі кошти для розбудови та оздоблення Константинополя. Багата архітектура столиці та пишність імператорських прийомів вражала варварських правителів і послів Ллє коли в середині VI ст. стався землетрус, Юстиніан скасував святкові обіди при дворі, а заощаджені гроші віддав на допомогу постраждалим.


Із початку свого правління Юстиніан плекав мрію відродити Римську імперію. Цьому він присвятив усю свою діяльність. За рідкісну працездатність Юстиніана прозвали «імператором, який ніколи не спить». Вірною помічницею йому була дружина Теодора. Вона походила з простої родини, у молодості працювала цирковою акторкою. Врода й надзвичайна привабливість дівчини спонукали Юстиніана наперекір багатьом недоброзичливцям одружитися з нею. Ця жінка непохитної волі фактично стала співправителькою чоловіка: приймала іноземних послів, вела дипломатичне листування.


Юстиніан намагався збільшити багатство держави, тому активно підтримував ремесло і торгівлю. Так, за його правління візантійці налагодили власне виробництво шовку, продаж якого приносив чималі прибутки. Імператор також прагнув зміцнити систему управління. Будь-яка людина, навіть незнатного походження, проте справжній фахівець, могла отримати високу державну посаду.


У 528 р. Юстиніан сформував комісію з видатних юристів для перегляду та систематизації всього римського права. Вони систематизували закони римських імператорів II — початку VI ст. (від Адріана до Юстиніана). Цей збірник отримав назву «Кодекс Юстиніана». Він став основою багатотомного зібрання, яке у XII ст. під назвою «Звід цивільного права» поширилося в Західній Європі.
===
Візантія в період правління Юстініана

В період правління Юстініана (527-565), коли Візантія досягла найвищого економічного розквіту, були зроблені спроби відновлення Римської імперії. Візантія вела війни в Північній Африці, на Сицилії і в Італії. На завойованих землях відновлювалося рабство і римська система оподаткування, основою якої були подушна і поземельна податі. Внутрішня і зовнішня політика Юстініана була направлена на посилення централізації держави і зміцнення економіки імперії, на активізацію торгівлі і пошуки нових торгових шляхів.

Юстиниан протегував зростанню великого церковного землеволодіння, але підтримував і середні шари землевласників. Він проводив, хоч і непослідовно, політику обмеження влади великих землевласників.

Юстиниан увійшов в історію як реформатор. Він полегшив звільнення рабів, обмежив експлуатацію «приписных колонов», тобто було заборонено встановлювати оброки зверх встановлених звичаєм. Для колонов були спрощені судові тяжби з паном.

Законодавство Юстініана розглядало «приписных колонов» як людей, зобов'язаних своїми платежами насамперед державі, а особисту залежність від пана - як встановлену державою гарантію виконання їх обов'язків перед паном. Тим самим держава виступала проти посилення особистої залежності колонов. При Юстініане сформувалася візантійська культура, був здійснений перегляд римського законодавства. Зведення Юстініанова права затвердило непорушність права приватної власності.
===
VI століття. Імператор Юстиніан
У 518 році після смерті імператора Настасія на трон зійшов начальник гвардії Юстин — виходець з македонських селян. Тягар влади був би заважкий для цього неписьменного старого, якби біля нього не виявилося племінника Юстиніана. Із самого початку правління Юстина фактично при владі стояв Юстиніан — також уродженець Македонії, що отримав прекрасну освіту й мав неабиякі здібності.

У 527 році, одержавши всю повноту влади, Юстиніан приступив до виконання своїх задумів по відновленню Імперії і зміцненню влади єдиного імператора. Він домігся союзу з православною церквою. При Юстиніані єретиків змушували переходити в православ'я під загрозою позбавлення цивільних прав і навіть страти.

До 532 року він був зайнятий придушенням виступів у столиці і протистоянню натиску персів, але незабаром основний напрямок політики перемістився на захід. Варварські королівства ослабнули за минулі півстоліття, їхні романізовані жителі закликали до відновлення імперії, нарешті навіть самі королі германців визнавали законність претензій Візантії. У 533 році армія під керівництвом Велізарія завдала удару по державі вандалів у Північній Африці. Наступною метою стала Італія — важка війна з Остготським королівством продовжувалася 20 років і закінчилася перемогою.

Вторгшись у королівство Вестготів у 554, Юстиніан завоював і південну частину Іспанії. У результаті територія імперії збільшилася майже вдвічі. Але ці успіхи потребували занадто великої витрати сил, чим скористалися перси, болгари і авари, що, хоча і не завоювали значних територій, але піддали руйнуванню багато земель на сході імперії. Візантійська дипломатія також прагнула забезпечити у всьому зовнішньому світі престиж і вплив імперії. Завдяки спритному розподілові милостей і грошей та митецькому умінню сіяти розбрати серед ворогів імперії, вона приводила під візантійське панування варварські народи, що оточували кордони держави. Одним з головних способів включення у сферу впливу Візантії була проповідь християнства. Діяльність місіонерів, що поширювали християнство від берегів Чорного моря до плоскогір'їв Абіссінії й оазисів Сахари, була однієї з характерних відзнак візантійської політики в середні віки. Крім військової експансії, іншою найважливішою задачею Юстиніана була адміністративна і фінансова реформи. Економіка імперії перебувала у важкій кризі, керівництво було уражене корупцією. З метою реорганізації управління Юстиніаном була проведена кодифікація законодавства і ряд реформ, що, хоча і не вирішили проблему кардинально, але, безсумнівно, мали позитивні наслідки. По всій імперії розпочалося будівництво — найбільше за масштабами з часів «золотого століття» Антонинів. Новий розквіт переживала культура.