42.Реформи Карла УІІ. Завершення політичного 

об’єднання Франції в другій половині ХУ ст.

Жанна д`Арк. Завершення Столітньої війни

У березні 1429 р. до двору дофіна Карла, проголошеного

Карлом VII, прибула по-чоловічому вбрана дівчина і

сказала, що вона — селянка з села Домремі в Лотарингії,

що звати її Жанна, а прийшла вона, щоби визволити

Орлеан, вигнати англійців із Франції та коронувати

дофіна. Про це їй повідомили архангел Михаїл, святі

Катерина і Маргарита, що з’являлись їй у видіннях.

Жанну допустили до армії. У рицарському вбранні, з

королівським прапором у руках вона стала символом

майбутньої перемоги. Армія і Франція повірили в диво. У

Жанні бачили знаряддя Бога, а Бог не може допомагати

неправому ділу. Значить із Францією Бог. Патріотичне

піднесення охопило країну. Під прапори Карла почали

сходитися ті, хто бажав урятувати Францію.

Тим часом Жанна на чолі армії насправді вчинила диво.

За 17 днів французька армія зняла облогу з Орлеана і

здійснила рейд до Реймса — міста, де відбувалася

коронація французьких королів. Коронація Карла в Реймсі

перетворила дофіна в очах французів у “законного”

короля. А бо­ротьба за короля у свідомості тодішніх

людей — це боротьба за країну.

Після коронації Карл VII з насторогою і підозрою

ставився до зростаючої популярності “Орлеанської діви”,

боячись, що вона може затьмарити його. Король та його

оточення намагалися якось її усунути. Жанні доручали

незначні, але ризиковані воєнні операції; під час однієї з

них (оборони міста Комп’єнь) вона потрапила в полон до

бургундців, що були союзниками англійців. Карл VII

нічого не зробив, щоби врятувати Жанну. Вона постала

перед англійським судом, на якому судді намагалися

довести, що Жанна відьма і єретичка, а тому коронація

Карла не мала законної сили. На всі звинувачення Жанна

відповідала мужньо й дотепно. Її спалили на площі в

Руані як відьму, а попіл викинули у воду.
Хоча Жанна й загинула, справа, почата нею, мала

позитивний вислід. У 1436 р. Карл VII вступив до

Парижа, а до 1453 р. всю територію Франції, крім міста

Кале, було визволено від англійців. Столітня війна

скінчилася, хоч і не було підписано ніякого миру.

Карл VII, щоб остаточно вирішити питання зі

звинуваченням у тому, що його на престол звела єретичка

і відьма, організував процес, який переглянув справу

Жан­ни. Під час перегляду з Жанни було знято всі

звинувачення; її було виправдано по­смертно.

Столітня війна мала далекосяжні наслідки. Крім

розорення країни і значних людських втрат (50%

населення), головний з них — це об’єднання Франції та

створення сильної централізованої держави. Єдина армія

та єдиний податок стали її головними ознаками. Так,

якщо раніше рицар йшов на війну тому, що був

пов’язаний з сенйором клятвою вірності, то солдат — із

обов’язку перед державою. Раніше побори на

загальнодержавні потреби відбувалися за згодою тих, хто

платив; тепер податки належало платити за підданство, і

ніхто згоди вже не питав. Отже, Франція вийшла з війни

зовсім іншою державою, що й визначило її подальшу

долю.



7. Завершення об`єднання Франції

По завершенні Столітньої війни деякі французькі

володіння залишалися за межами влади французького

короля. Боротьбою за їх приєднання була заповнена

друга половина XV ст. Головну роль у завершенні

об’єднання Франції відіграв Людовік XI (1461 – 1483 рр.).

Людовік XI був видатним політиком і дипломатом свого

часу, а ще — першим із королів Франції, влада якого була

необмеженою, тобто абсолютною. Своєю зовнішністю

він мало нагадував могутнього короля: худий,

згорблений, вбраний у потертий довгий камзол, постійно

стурбований і заклопотаний справами. Саме ця людина

наводила жах на своїх ворогів і суперників. Війна,

інтриги, підкупи, союзи стали його зброєю. Крім

збирання земель, він вельми переймався їхнім

економічним розвитком. Промисли і торгівля були його

пристрастю.

Головною перешкодою на шляху Людовіка XI до

об’єднання країни був герцог бургундський Карл

Сміливий, який мав значні воло­діння на сході Франції та

в Нідерландах. На відміну від інших великих феодалів, які

чинили опір Людовіку XI, Карл Сміливий у своїх

володіннях проводив таку ж політику, що і його суперник.

Фактично конфлікт між Людовіком і Карлом був

конфліктом між двома подібними державами. У цій

боротьбі перемогу здобув Людовік XI. Вирішальна битва

сталася у 1477 р. біля Нансі. Бургундці зазнали поразки, а

Карл загинув. Людовік XI був у захваті від смерті свого

головного противника і відразу наказав захопити його

володіння. Бургундська держава припинила існування.

Крім Бургундії, Людовік зумів приєднати до своїх

володінь Пікардію на півночі, Беррі в центрі та Прованс на

півдні Франції.

Син Людовіка XI — Карл VIII (1483 – 1498 рр.) приєднав

останнє володіння, що зберігало самостійність —

герцогство Бретань (1491 р.). Так завершився тривалий

процес політичної централізації Франції, що розпочався

за Капетингів, а завершився за династії Валуа. У XVI ст.

Франція стала однією з найбільш могутніх і

централізованих держав Європи.