96. Романське мистецтво і архітектура.
===
Романський стиль
===
Романське мистецтво
Боротьба за владу між феодалами була головною ознакою середньовіччя. В міжусобні війни активно втручалася церква, захищаючи свої права хрестом і мечем.


В XI - XII столітті у більшості європейських країн панував романський стиль. В цей час інтенсивно розвивалася архітектура. Храми мали форму базиліки, а всередині ділилися на окремі частини. Внаслідок недостатнього рівня будівничої техніки конструкції романських храмів були дуже важкими. Циркульні або хрестові склепіння підтримували важкі стовпи, масивні вежі, стіни. Тринефні базиліки дуже часто були оздоблені рельєфами.


Романський стиль у цивільному будівництві представлений замками феодалів - фортецею з донжоном - сторожовою вежою круглою, зручною для оборони.


Романські будівельники перш за все пристосовували споруди для військових потреб (із стратегічних міркувань). Тип середньовічного міста, що стихійно забудовувалося, сформувався протягом XI - XII ст. Будинки і храми багатіїв височіли серед халуп ремісників. Перші кам'яні ратуші виникають у XII столітті.


Монументальна скульптура і настінний живопис почали розвиватися разом з архітектурою. Підпорядковувалися вони інтересам церкви (символічний характер зображень). Сюжети з Євангелія та Біблії займали головне місце в скульптурі й живопису. Книжкова мініатюра відзначалася високим декоративним рівнем виконання. Особливу роль в ній відігравали орнаменти - умовні зображення фантастичних істот і птахів.


Раніше від інших держав романський стиль склався у Франції. Своєю величчю вражають собори півдня країни. Характерним для них є органічне поєднання з природою.



Західний фасад (головний) храму і східна вівтарна частина оздоблювалися щедро скульптурою, значно вищим від бокових був центральний неф. Напівкруглі виступи маленьких капел в абсиді, вертикалі башт, видовжений хрест, що був покладений до основи композиції будівлі - усе це відносило будову до певної архітектурної школи.


Будівництву фортець сприяли походи хрестоносців на Близький Схід. Архітектура замків також була дуже своєрідною. Оборонна цитадель міста Каркасона збереглася найкраще серед романських фортифікаційних споруд.


І в архітектурі роздрібленої феодальної держави розвивався романський стиль. Найкращими пам'ятниками німецького зодчества цього часу є собори в Майнці, Шпейєрі та Вормсі.


Собор у Вормсі (1181 - 1234 рр.) височіє над містом недоступною фортецею. Охороняють споруду чотири кутові вежі. Могутні стіни, які скупо декоровані архітектурними поясками під карнизами та аркадами, вузькі вікна-бійниці, чіткі геометричні форми - все це є символами недоступності споруди.


Чимало оборонних замків створили німецькі будівничі. Серед них найбільші, імператорські пфальци, з численними житлами, конюшнями, складами тощо.


Своєрідність історичного розвитку впливала на мистецтво Італії. Ареною боротьби з іноземними загарбниками була ця країна впродовж століть. Різноманітних впливів зазнавало її мистецтво. Вплив Візантії відчувався на півдні, у Венеції та Сіцілії, романтичний стиль виявився у північних районах Ломбардії. Мистецтво Тоскани та Рима позначено своєрідністю.


У Ломбардії, яка межувала з державами по той бік Альп народилася романська архітектура. Розвиток у ній середньовічної культури забезпечив міський комунальний лад.
Виділялися ломбардські храми багатством колон, арочок, красою декору. Особливу увагу приділяли будівничі оздобленню порталів. Святкового вигляду надавав спорудам білий мармур облицювання.


Церква Сан Дзено у Вероні, яка має струнку дзвіницю, є типовим зразком італійської архітектури. Порталом з виступаючим навісом, з численними рельєфами прикрашений фасад церкви. Для багатьох ломбардських споруд характерний такий тип фасаду.


Святково і урочисто сприймаються споруди відомого пізанського ансамблю, куди входять кампаніла ("падаюча вежа"), баптистерій і собор. Фасад собору поділяється рядами аркад, що розташовані у кілька ярусів. Падаюча вежа декорована такими самими арками.


Романська культура Іспанії пов'язана з війною проти арабів (реконкістою), які захопили в VII столітті майже весь Піренейський півострів. Ряд держав утворилося на звільненій території: Каталонія, Леон з Галісією, Арагон, Наварра, Кастілія. Про поширення своєї влади в Іспанії дбали французьки ордени монахів. Вони будували нові споруди у романському стилі. Собор у Сант-Яго де Компостела (1078 - 1128 рр.) - типовий романський храм, який дуже близький до французьких зразків. Але в романських спорудах Іспанії відчувається і мавританський стиль. Насамперед це спостерігається у використанні мінаретів, у композиціях арочок, в орнаментальних прикрасах.


Іспанська архітектура була сформована війнами. Всі будівлі схожі на фортеці з недоступними стінами, вузькими проходами, численними вежами. Вони споруджувалися часто в горах і займали вигідне місце для оборони. Авіла, що розташувалася серед скелястих вершин, може бути зразком середньовічного міста-фортеці. Великим кільцем її оточують мури з вежами.


В Англії також спостерігається вплив романської культури. Після завоювання Англії герцогом Нормандії Вільгельмом Завойовником у 1066 році зміцнився її зв'язок з континентом. Це зблизило англійську і французьку культури. Єдине ціле складали тут романські собори з монастирями. Як правило, вони були оточені прибудовами, стіни яких масивно не виглядали, бо мали численні прорізи вікон, аркад. До характерних романських споруд належать собори в Дерхемі й Ілі.


В усіх європейських країнах поширився романський стиль. Архітектура Польщі мала замковий характер. Ротондові (круглі) споруди тут застосовувалися дуже широко. Під впливом англійського та німецького мистецтва романський стиль складався у скандинавських країнах.


Щедро були оздоблені скульптурою романські споруди. Різними щодо масштабів і пропорцій були скульптурні постаті (це залежало від форм архітектури і від того, кого зображували). Статуї, які розміщалися на колонах, були вищими, ніж на фризах. Скульптори працювали з каменем. У Франції романським скульптурам властива сувора канонізація образів і сюжетів. Перші скульптурні твори були спробою пластичного осмислення форми капітелі за допомогою введення до неї постаті людини. Але поступова романська пластика прийшла до посилення емоційного начала (В Муассаку портал церкви Сен П'єр, початок XII століття).


Скульптури святих і біблійних персонажів на західному ("королівському") порталі собору в Шартрі завершують розвиток романської пластики у Франції. Особливо виявляється реалістичне світосприймання художника в статуях, які розміщені на консолях, надзвичайно виразні жести постатей, одягає їх художник в сучасний йому одяг.
У Німеччині скульптури прикрашали інтер'єр храмів, а не фасад. Різні види декоративної пластики використовувалися: кам'яні та бронзові надгробки, дерев'яні світильники. Також використовували техніку литва. Створення бронзових дверей для церкви святого Михайла в Гільдесгеймі. було важливою подією. На дверях - 16 рельєфів на сюжети з Євангелія і Біблії. Виразні сцени вигнання Єви з раю, суд Пілата, втеча з Єгипту.


Перед замком у Брауншвейгу стоїть оригінальний монумент, який зображує лева. Оскад пащі, поривчастість хижої постави, динаміка напруженого тіла - все це створило повний життєвої сили образ, який символізував войовничість і безмірну владу князя.


Іспанська скульптура цього часу позначена своєрідністю. Арабське мистецтво досить помітно вплинуло на пластику. Дерев'яна розмальована пластика була досить поширеною в Іспанії (важливий вид народного мистецтва). У скульптурах Портика слави собору Сант-Яго де Компостела, що були виконані в 1183 році майстром Маттео, виразніше за все виявився романський стиль. Численні фігури пророків, апостолів і святих підкоряють індивідуальністю характерів, життєвістю виконання.
В інших європейських феодальних князівствах і державах романська скульптура відзначалася схематизмом, площинністю, умовністю.


Монументальний живопис розвивався у зв'язку з романською архітектурою. Живописні зображення трактувалися умовно, були площинними. Важлива роль відводилася символіці образів. Розміри постатей носили ієрархічний характер. Фігура Христа була більшою, ніж фігури апостолів і ангелів.


В романському мистецтві головними були релігійні мотиви. Але часто використовувалися сюжети з народних казок, зображувалися фантастичні істоти. У розписах бачимо акробатів і музик-скоморохів. Роботи, як правило, виконувалися в техніці фрески. Винятком була Італія, де традиції візантійського мистецтва знайшли втілення в мозаїчних композиціях.


Значного розвитку набув монументальний живопис у Франції. Тут собори прикрашалися яскравими розписами. Розмахом фантазії вражали композиції, які створювали художники. Наприклад, майстер міг поруч із святими намалювати фантастичних комах, семиголових драконів. Так зробив автор фресок " Побудова Вавілонської вежі", "Боротьба архангела Михайла з драконом", які є в церкві Сен Савен сюр-Гартан.


За кольором фону пам'ятники живопису Франції відносять до двох шкіл: "школи синіх фонів" з центром у відомому бургундському монастирі Клюні, і "школи світлових фонів", прикладом якої є фрески з церкви Сен Савен.


У Німеччині романський живопис був підпорядкований архітектурі. Святих малювали в застиглих, урочистих позах. Але сюжетні сцени художники зображали більш реалістично (наприклад, зцілення Христом прокаженого).


На романський живопис Італії впливало візантійське мистецтво. Виявилося це у мозаїчних циклах собору в Чефалу (1148 - 1189), грецькі майстри були їх творцями.


У живопису Венеціанської республіки простежуються візантійські впливи. Але у мозаїках собору Равенни вже не витримується канонічна послідовність у розміщенні розписів, якої дотримувалися майстри Візантії.


В Іспанії збереглося багато пам'ятників романського живопису. Ряд спільних особливостей мають розписи соборів: фарби насичені, образи суворо канонізовані. Поширеним також був живопис на дереві, який зумовив створення вівтарних зображень Марії і Христа.


Художнє оформлення рукописної книги досягає високого рівня розвитку у романському мистецтві. Майстри прикрашали сторінки він'єтками, візерунками, красивими заголовними літерами (ініціалами). З часом з'являється книжкова мініатюра - ілюстрації до тексту.


Найстарішими пам'ятниками книжкового мистецтва є Біблія Хардінга, Апокаліпсис із Сен-Севера (1028 - 1072 рр.).


Німецькі романські рукописи оздоблювали ілюстраціями із зображенням імператорів (Оттона III). Постаті жінок, які були розміщені поряд, символізували підвладні слов'янські землі, Німеччину, Галію, Рим. В рукописах зустрічаються пейзажі (фон) і зображення євангелістів. Дві школи книжкового мистецтва виникло у Німеччині - трірська і рейхенауська.


В Англії книжкове мистецтво досягло великих успіхів. Ранні рукописи X століття , які створили представники кентерберійської і вінчестерської шкіл, ілюстровані й щедро оздоблені. Це Біблія Кедмона і "Бенедікціонал св. Етельвольда". Багато книг з ілюстраціями у XI - XII ст. насичені зображеннями монахів, воїнів і рицарів, побутовими сценами.


Також у романському мистецтві розвивалися килимарство, карбування, мистецтво емалі, різьблення, ткацтво, литво, ювелірна справа. Емалі, які вироблялися у французькому місті Ліможі, здобули всесвітню славу.


Романським мистецтвом був підготовлений перехід до наступного етапу розвитку - готики.