93.Розвиток наукових знань в У-ХІУ ст.
===
Зародження дослідницьких знань, алхімія

Зосередженість у Середні віки на вивченні лише Святого

Письма не задовольняла людей, які замислювалися над

пізнанням навколишнього світу.

Одним із перших цікавість до природничих наук виявив

професор Оксфордського університету монах

францисканського ордену Роджер Бекон. Він доводив, що

знання можна отримати не в богословських суперечках, а

тільки вивчаючи природу за допомогою дослідів. Бекон

зробив чимало відкриттів. Особливого значення він

надавав математиці, фізиці, хімії, намагався створити

мікроскоп і телескоп, пояснив походження райдуги.

Сучасники вважали Бекона магом і чарівником:

розповідали, що він нібито створив мідну голову, яка

вміла говорити. Вчений був переконаний, що можна

побудувати саморухомі судна й візки, зробити апарати,

які літали б у повітрі та рухалися морським дном.

Слава про його досягнення ширилася усією Європою.

Заздрісники звинуватили дослідника у зв’язках із

дияволом. Монаха кинули до в’язниці, де він провів 14

років і вийшов на волю лише перед смертю.

Але жага пізнання охоплювала чимраз ширші верстви

суспільства. У Сицилійському королівстві, де тісно

сплелися західноєвропейська та арабська культури, було

перекладено численні природничі твори грецьких та

арабських авторів. У славнозвісній медичній школі в

Салерно розроблялися описи лікувальних якостей

рослин, практичні рекомендації з протидій отруті, корисні

настанови щодо підтримання здоров’я тощо.

Важливі практичні знання накопичували алхіміки та

астрологи. Перші переймалися пошуками “філософського

каменя”, за допомогою якого звичайні метали можна було

б перетворити на золото. Ці зусилля виявилися марними,

але побіжно алхіміки вивчили властивості різних речовин,

створили чимало дослідних приладів тощо. Астрологи,

які віщували долі людей за розташуванням небесних тіл,

зробили багато відкриттів у царині астрономії.

Збагатилися й географічні знання європейців.

Венеціансь­кий купець Марко Поло здійснив подорож до

Китаю і Центральної Азії. Свої враження він описав у

“Книзі”, яка впродовж усього середньовіч­чя залишалася

найулюбленішим чтивом європейців.
У ХІV – ХV ст. побачили світ чимало описів різних

земель. Поряд із достовірними повідомленнями вони

містили різні фантастичні істо­рії, наприклад, про

напівлюдей-напівчудовиськ. Такими фантастичними

описами були сповнені книги про тварин і рослини.

Враження від подорожей розширювали знання про світ і

сприяли вдосконаленню географічних карт. Цим

закладався підмурівок для майбутніх великих

географічних відкриттів.